15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану.  Цій даті і присвятила района бібліотека історико-патріотичну годину «Афганістан – кривава рана і суворий урок» , яку провела 11 лютого для учнів 9-тих класів. Учні прослухали розповідь провідного бібліотекаря читального залу Ткаченко Г.П. та переглянули відео «Афганістан… Повернення».

Двадцять п’ять років тому, останній солдат покинув землю цієї ісламської країни. Багатотисячні людські втрати, стали наслідком недалекоглядної загарбницької політики радянського керівництва.

За десятилітній період жорстокої війни радянська армія виконувала чимало завдань: охороняла стратегічні об’єкти, вела спільні з урядовими військами бойові дії проти моджахедів, постачала зброю та припаси до країни.

Людські втрати у цій неоголошеній війні вражаючі. Загинуло майже 15 тисяч солдат та офіцерів радянської армії. З них – понад 2 тисячі українських юнаків. Загарбницька політика владної верхівки Радянського Союзу не дала нічого, окрім непоправних втрат для матерів, дружин та дітей воїнів–афганців.

Для багатьох наших громадян майже десятилітня війна дотепер залишається загадкою, надійно прихованою правдою кремлівських вождів, які на той час керували тоталітарною комуністичною супердержавою. Ніяка армія із власної ініціативи не воює, вона лише виконує волю вищого державного і партійного керівництва країни, які викладено у відповідних і не завжди зважених рішеннях. А розраховуватись за наслідки війни доводиться простим солдатам і офіцерам та мирному населенню. Це скалічені долі, сльози матерів, розбиті серця коханих, ненароджені діти. Це постійний страх за себе, друзів, батьків… Це психологічна, фізична і душевна травма на все життя.