Війни! Скільки їх було в історії   людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для багатьох громадян колишнього Радянського Союзу став Афганістан. Залишається він біллю і сьогодні…

15 лютого цього року минає 25 років від закінчення воєнної операції в Афганістані. Районною бібліотекою було підготовлено і проведено для старшокласників  історико-патріотичну годину «Афганістан у долях наших».

Година розпочалася  з’ясуванням причин тієї безглуздої війни, в якій загинули молоді хлопці зі всього колишнього Радянського Союзу,  й, звичайно, з України, пояснили причини введення радянських військ на територію Афганістану, розповіли про етапи радянсько – афганської війни, її наслідки.

Не стримували сліз учасники заходу, коли продивляючись відео фрагменти, бачили страхіття афганської війни. Під супровод пісень О. Розембаума, групи  «Голубые береты» та «Афганистан» учні нашої школи намагалися довести, що війна – це страшний для всього людства період історії, закликали пам’ятати й поважати ветеранів воїнів – інтернаціоналістів, які пройшли через цю війну.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих в Афганістані  воїнів.

15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межi республіки Афганiстан. Цей день і є закiнченням афганської вiйни для радянських людей. Закрилася остання сторiнка героїчного і драматичного лiтопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула.

Але Афганістан ще довго буде щемити в грудях багатьох iз нас - загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу, свято зберiгаючи подвиг батькiв і дiдiв у Великій Вiтчизнянiй Вiйнi, назавжди ввiбрала в себе і новий бiль афганських втрат.

Історико-патріотичну годину провідний бібліотекар читального залу Галина Петрівна завершила такими словами:

«Летять, вiдлiтають у вiчнiсть роки. Роки, скiльки б їх не минуло, не зiтруть у народнiй пам’ятi iмена воїнiв-афганцiв.70 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання. Проте вони не знали, що їх онуків також будуть називати ветеранами. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятами ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують.»